Шиншили

   Шиншила — це сіренький, маленький гризун, хутро якого прославило його на весь світ. Якщо ви скажете, що це хутро цінується на вагу золота, то абсолютно не помилитесь. На сьогоднішній день шуба з диких шиншил коштує понад 100 тис. доларів (навіть горностай не може скласти конкуренцію). Хутро шиншили — її гордість, а також одночасно причина її нещасть.

Раніше, до того як європейці почали освоювати Америку, шиншили густо населяли Анди на території нинішніх Перу та Чилі. Жили вони в горах від самого узбережжя і до висот в 5 000 метрів. Може бути, вони жили б і вище (мороз в такій чудовій шубі не страшний), але суцільний сніговий покрив позбавляв шиншил їжі.

Хутро у диких шиншил дійсно прекрасний. Міцний, густий, сріблясто-сірого кольору з перламутровим відливом. Цю красу цінували ще стародавні індійці чінчас, а потім і інки, які їх підкорили. (Назва шиншила і походить від чінчас після багаторазових перекладів.) Але шиншил було так багато, що вплинути істотно на їх популяцію індіанці не могли. Так і купалися шиншили в вулканічному пилу, нікого  не боячись та почуваючи себе в повній безпеці. До речі, шиншилам вкрай необхідно чистити своє хутро і вони вважають за краще це робити в пилу або піску, але ніяк не в воді.

Коли в Анди прийшли європейці, почалося нещадне винищення шиншил. Понад мільйон шкурок за рік в кінці XIX століття вивозилося в Європу. Шкурка в ті часи коштувала всього 13 доларів. А вже через якихось 30-40 років (в 30-х роках ХХ століття) шкурка вже коштувала 200 доларів, правда до цього часу вже дика шиншила стала рідкістю в Андах. Зверніть увагу! Всього 40 років !!!

На щастя, шиншила виявилася добре пристосована для розведення в клітках. Вона не вибаглива до їжі, та й їсть не дуже багато. Єдине, що шиншилам вкрай необхідно для нормального росту — це щоденне купання в свіжому піску.

Тварини досить плодовиті. Шиншили можуть приводити потомство до трьох разів на рік і це при тому, що самка носить 110 днів. У посліді зазвичай 1-7 малюків. Через два тижні після пологів самка готова знову спаровуватися. Малюки стають статевозрілими вже через півроку. У неволі шиншили живуть до 20 років. На жаль, в неволі шиншили втрачають свою головну цінність — якість хутра, хоча воно все одно залишається досить високим для того, щоб попит не падав. Ціна, правда, домашніх шиншил трохи нижче, але для модниць з «товстими» гаманцями це тільки на руку.

   Зараз шиншили іноді стають такими ж домашніми вихованцями, як і кішки, а то і конкурентами. Взагалі  ж, дивіться самі

[youtube]kNB2rfrEv1I[youtube]

   Пам’ятайте, тварини — творіння Божі!