Карась. Частина 1.

   Карась. Одного разу В. І. Далю, відомому письменнику та автору всім відомого тлумачного словника російської мови, а також найбільшої збірки російських прислів’їв, дали для ознайомлення рукописний примірник  прислів’їв, складений іншим літератором. Даль, коли прочитав  рукопис, зазначив його неповноту. І як би ненароком, вказав, що в цьому збірнику наведене всього одне прислів’я, яке стосується карася, в той час як слов’янські народи знають безліч прислів’їв про цю нього.

   Це дійсно так. У більшості прислів’їв слов’янських народів карась — це  «ображений», якого всі можуть потурати, але сам він абсолютно нікому не може відповісти на образу. В цих прислів’ях, як завжди це буває з народною мудрістю, чітко підмічені всі характерні риси, які притаманні рибі під назвою карась.

   Карась дійсно є їжею для багатьох риб. Згадайте: «На те й щука, щоб карась не дрімав». Та й не тільки щука, будь-яка хижа риба — сом це, чи окунь, минь чи судак — ніхто не відмовиться покуштувати карася.

   Карась незграбний та ледачий. Пояснюється його лінь і незграбність тим, що він харчується такою їжею, яка є практично всюди і, причому, в достатній кількості. Карась невибагливий. Він може вижити там, де будь-яка інша риба не виживає через нестачу кисню у воді — в мулистих, зарослих озерах, в невеликих та неглибоких ставках, які часом можуть навіть пересихати.

   Ще більше вражає його витривалість щодо температури — будь-яка погода йому не завдає смертельної небезпеки. Карась відноситься до риб теплолюбних, але в той же час виживає і в ставках та озерах, які промерзають взимку до самого дна. Навіть вмерзлий в грунт або лід карась може вижити. Очевидці розповідають про випадки, коли замерзлі карасі оживали тільки на сковорідці. Траплялося, що знаходили живих карасів в мулі на глибині до півметра.

(Далі буде)

Пам’ятайте, тварини — це творіння Божі!