Гібони

   Гібонів можна віднести, хоча і з деякою натяжкою, до людиноподібних мавп (горила, орангутанг і шимпанзе). Але все ж вони в своєму розвитку пішли в сторону. Гібони віддали перевагу розвитку якостей для полегшення життя на «другому поверсі» тропічного лісу. Довгі руки, абсолютно плоскі ступні ніяк не сприяють успішному пересуванню по землі, але зате дуже допомагають швидко пересуватися по гілках та ліанах.

Відносно широка носова перегородка, порівняно невеликий мозок, сідничні мозолі та довгі ікла ще більше віддаляють гібонів від людиноподібних мавп. Тому їх хоча і віднесли до людиноподібних мавп, але виділили в окрему надродину. У своїй надродині гібони налічують 7 видів. Про кожного з них більш детально я постараюся розповісти в окремих статтях, а зараз поговоримо тільки про загальне для всіх видів.

Як я вже говорив вище, для гібонів верхівки дерев — рідний дім. Як вони стрибають з гілки на гілку, з дерева на дерево можна милуватися годинами. Їх стрибки неймовірно точні. У польоті вони можуть навіть зривати плоди. Так що там плоди, трапляється, що гібон в польоті  і птаха зловить.

По землі гібони не дуже полюбляють ходити, але якщо це трапляється, то на відміну від інших мавп, ходять вони головним чином на двох ногах, піднявши зігнуті в ліктях руки та балансуючи ними. Втім, таким чином вони ходять не тільки по землі, а й на запаморочливій висоті по верхівках тропічного лісу.

Ви можете, звичайно, заперечити — інші мавпи також вміють ходити на двох лапах. Але я ж і не заперечую цього. Просто гібони так пересуваються постійно і тільки зрідка стають на чотири кінцівки, а решта якраз навпаки, бігають на чотирьох, при необхідності стаючи на дві ноги.

Сила в руках гібона неймовірна. При своїй вазі 5-8 кг, він може пересувати вагу до 100 кг, вчепившись однією рукою за опору, а другою підтягуючи предмет.

Живуть гібони сім’ями — один самець і одна, набагато рідше дві, самки, а також їхні діти. Коли діти досягають статевозрілого віку, їх з родини просто виганяють. Зазвичай сім’я гібонів займає територію в 10-40 га, але якщо їжі достатньо, то на одній території може уживатися і кілька сімей. Ну а якщо сутичка все ж відбувається, то до бійки доходить дуже рідко. В основному все закінчується гучними криками та погрозами. Що-що, а покричати гібони люблять, і роблять це з будь-якого приводу.

Багато у гібонів і ворогів. Це й леопарди, і пітони, і хижі птахи. Але найстрашніший ворог — це, звичайно ж, людина з рушницею.

   Пам’ятайте, тварини — творіння Божі!